Собівартість продукції

Собівартість продукції — це сукупність витрат, які компанія несе для виготовлення продукції, виконання робіт або надання послуг.

Простими словами, собівартість відповідає на питання:

скільки реально коштує виготовити продукцію;
які матеріали були використані;
скільки коштували комплектуючі;
скільки витрачено на зарплату;
які виробничі витрати потрібно врахувати;
скільки коштувала енергія, амортизація, оренда, ремонт;
яка планова собівартість;
яка фактична собівартість;
чи заробляє компанія на продукції;
яку мінімальну ціну можна встановлювати;
де виникають перевитрати.

Головне. Собівартість продукції — це не просто бухгалтерська цифра. Це відповідь на питання, чи компанія справді заробляє на виробництві, чи просто дуже професійно перетворює гроші на рух складу, цеху і документів.

Для керівника. Якщо собівартість рахується неправильно, ціна продажу, маржа, прибуток і управлінські рішення теж будуть неправильними. Красивий оборот без правильного розрахунку собівартості може бути дуже дорогим самообманом.

Для виробництва. Собівартість залежить від специфікацій виробів, норм витрат, фактичного списання матеріалів, зарплати, виробничих операцій, браку, відходів і накладних витрат.

Поширена проблема. Якщо компанія продає продукцію “з нормальною націнкою”, але не знає фактичної собівартості, це не ціноутворення, а віра. А віра в бізнесі корисна, але краще, коли її підтримують цифри.

Вступ

Собівартість продукції — одна з найважливіших тем у виробничому бізнесі.

Компанія може мати гарні продажі, завантажене виробництво, багато замовлень, активних менеджерів, дорогі верстати, великий склад і навіть дуже серйозні наради. Але якщо вона неправильно рахує собівартість, вона може не розуміти головного: які вироби прибуткові, які збиткові, де виникають перевитрати і яку ціну потрібно ставити клієнту.

Собівартість впливає на:

ціноутворення;
прибуток;
маржинальність;
фінансову звітність;
управлінську звітність;
планування виробництва;
закупівлі;
складські залишки;
оцінку готової продукції;
бюджетування;
рішення про розвиток або закриття напрямів;
конкурентоспроможність компанії.

Якщо собівартість занижена, компанія може продавати нижче реальної вартості і думати, що заробляє.

Якщо собівартість завищена, компанія може встановлювати занадто високі ціни і втрачати клієнтів.

Тому правильний розрахунок собівартості — це не формальність. Це основа нормального управління виробництвом.

Що таке собівартість продукції простими словами

Собівартість продукції — це всі витрати, які потрібні для виготовлення одиниці продукції або партії продукції.

Наприклад, компанія виробляє стіл.

Для одного столу потрібно:

стільниця — 500 грн;
ніжки — 400 грн;
кріплення — 50 грн;
упаковка — 80 грн;
зарплата виробничих працівників — 300 грн;
електроенергія — 40 грн;
частка оренди цеху — 60 грн;
амортизація обладнання — 70 грн.

Тоді орієнтовна собівартість одного столу:

500 + 400 + 50 + 80 + 300 + 40 + 60 + 70 = 1 500 грн

Якщо стіл продається за 2 000 грн, то валовий прибуток до інших витрат:

2 000 - 1 500 = 500 грн

Але якщо частину витрат не врахували, наприклад зарплату, електроенергію і амортизацію, то собівартість може виглядати як 1 030 грн. На папері прибуток буде 970 грн, а в реальності — 500 грн.

І це ще оптимістичний випадок. Іноді після правильного розрахунку виявляється, що “прибутковий виріб” насправді працював у мінус і просто дуже впевнено це приховував.

Для чого потрібно рахувати собівартість

Собівартість потрібно рахувати, щоб:

визначати ціну продажу;
контролювати прибутковість;
аналізувати маржу;
бачити перевитрати матеріалів;
контролювати виробничі витрати;
планувати закупівлі;
оцінювати готову продукцію;
формувати фінансову звітність;
порівнювати план і факт;
аналізувати ефективність виробництва;
приймати рішення про асортимент;
розуміти, які вироби вигідні;
бачити вплив зміни цін постачальників;
контролювати брак і відходи;
приймати рішення про оптимізацію виробництва.

Практичний сенс. Собівартість потрібна для того, щоб компанія продавала не просто дорого або дешево, а вигідно.

Основні складові собівартості

Собівартість може включати різні види витрат.

Основні складові:

прямі матеріали;
комплектуючі;
напівфабрикати;
виробнича зарплата;
нарахування на зарплату;
енергія;
паливо;
амортизація обладнання;
оренда виробничих приміщень;
ремонт і обслуговування обладнання;
інструменти;
витратні матеріали;
послуги підрядників;
брак;
відходи;
загальновиробничі витрати;
інші витрати, пов’язані з виробництвом.

Складова	Приклад
Матеріали	Метал, дерево, тканина, пластик, сировина, фарба, клей.
Комплектуючі	Болти, фурнітура, двигуни, мікросхеми, кабелі, корпуси.
Зарплата	Оплата праці робітників, які виготовляють продукцію.
Енергія	Електроенергія, газ, вода, пара, паливо для виробництва.
Амортизація	Частка вартості обладнання, яке використовується у виробництві.
Накладні витрати	Оренда цеху, ремонт обладнання, зарплата майстрів, інструмент, обслуговування.

Прямі і непрямі витрати

Витрати на виробництво зазвичай поділяють на прямі і непрямі.

Прямі витрати — це витрати, які можна прямо віднести на конкретний виріб або виробниче замовлення.

Наприклад:

матеріали для конкретного виробу;
комплектуючі;
зарплата робітників по конкретному замовленню;
послуги підрядника для конкретного виробу.

Непрямі витрати — це витрати, які пов’язані з виробництвом загалом і потребують розподілу.

Наприклад:

оренда цеху;
амортизація обладнання;
зарплата майстрів;
електроенергія цеху;
ремонт обладнання;
охорона виробничого приміщення;
витрати на управління виробництвом.

Просте правило. Якщо витрату можна прямо прив’язати до виробу — це пряма витрата. Якщо вона стосується всього виробництва і її потрібно розподіляти — це непряма витрата.

Прямі матеріальні витрати

Прямі матеріальні витрати — це матеріали, сировина і комплектуючі, які безпосередньо входять до складу продукції.

Наприклад, для виробництва металевої полиці прямими матеріалами можуть бути:

металевий лист;
кріплення;
фарба;
упаковка.

Для виробництва торта:

борошно;
цукор;
яйця;
крем;
начинка;
упаковка.

Для виробництва електронного пристрою:

плата;
корпус;
мікросхеми;
екран;
кабель;
блок живлення.

Прямі матеріали зазвичай описуються в специфікації виробу.

Комплектуючі

Комплектуючі — це готові елементи, які входять до складу продукції.

Наприклад:

двигун;
підшипник;
ручка;
замок;
кабель;
датчик;
електронна плата;
дисплей;
кріплення.

Вартість комплектуючих часто суттєво впливає на собівартість.

Якщо постачальник підняв ціну на ключовий компонент, собівартість виробу може зрости навіть без зміни технології.

ERP повинна дозволяти бачити, як зміна закупівельних цін впливає на собівартість готової продукції.

Напівфабрикати

Напівфабрикати — це проміжна продукція, яка виготовляється всередині компанії і використовується для виробництва інших виробів.

Наприклад:

стільниця для столу;
корпус для приладу;
заготовка;
вузол;
суміш;
деталь;
комплект.

Напівфабрикат має власну собівартість, яка потім входить до собівартості готового виробу.

Приклад:

Компанія виробляє стіл.

Спочатку виготовляє стільницю.

Собівартість стільниці — 600 грн.

Потім стільниця входить до складу столу як компонент.

Собівартість столу включатиме собівартість стільниці плюс інші матеріали, роботу і накладні витрати.

Виробнича зарплата

Виробнича зарплата — це оплата праці працівників, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції.

Наприклад:

оператор верстата;
збиральник;
швачка;
зварювальник;
майстер виробничої операції;
фасувальник;
пакувальник;
монтажник;
працівник лінії.

Зарплата може враховуватися:

за годинами;
за виробітком;
за операціями;
за змінами;
за нарядами;
за відрядною оплатою;
за виробничими замовленнями.

Приклад:

На виробництво партії витрачено 20 годин роботи.

Ставка працівника — 200 грн за годину.

Виробнича зарплата:

20 × 200 = 4 000 грн

Якщо партія містить 100 одиниць продукції, зарплата на одиницю:

4 000 / 100 = 40 грн

Нарахування на зарплату

Крім зарплати, компанія може враховувати нарахування на фонд оплати праці.

Це можуть бути:

податки;
внески;
страхові платежі;
інші обов’язкові нарахування;
внутрішні витрати, пов’язані з персоналом.

Якщо в собівартість включається тільки “чиста” зарплата, а нарахування ігноруються, виробнича собівартість буде занижена.

Енергія і паливо

Для багатьох виробництв енергія є суттєвою частиною собівартості.

Це може бути:

електроенергія;
газ;
пара;
вода;
стиснене повітря;
паливо;
тепло;
інші енергоресурси.

У простому випадку енергія розподіляється між продукцією за базою розподілу.

Наприклад:

за кількістю виробів;
за машино-годинами;
за виробничими годинами;
за площею;
за прямими витратами;
за обсягом виробництва.

У складному виробництві енергія може обліковуватися по обладнанню, лініях, цехах або конкретних операціях.

Амортизація обладнання

Обладнання з часом зношується.

Його вартість поступово переноситься на продукцію через амортизацію.

Приклад:

Верстат коштує 1 200 000 грн.

Плановий строк використання — 5 років.

Річна амортизація:

1 200 000 / 5 = 240 000 грн

Місячна амортизація:

240 000 / 12 = 20 000 грн

Ці 20 000 грн можуть розподілятися на продукцію, яка виготовляється на цьому верстаті.

Якщо амортизацію не враховувати, здається, що продукція дешевша. Але обладнання не вічне. Воно просто мовчки старіє і одного дня попросить заміну великим рахунком.

Загальновиробничі витрати

Загальновиробничі витрати — це витрати, пов’язані з організацією та обслуговуванням виробництва.

До них можуть належати:

зарплата майстрів;
зарплата начальника цеху;
ремонт обладнання;
обслуговування верстатів;
оренда цеху;
комунальні послуги;
амортизація виробничих приміщень;
інструменти;
спецодяг;
охорона цеху;
прибирання виробничих приміщень;
внутрішній транспорт;
контроль якості;
виробниче планування.

Ці витрати не завжди можна прямо віднести до конкретного виробу. Тому їх потрібно розподіляти.

Адміністративні витрати і собівартість

Не всі витрати компанії входять до виробничої собівартості.

Наприклад, адміністративні витрати можуть не входити до виробничої собівартості, але враховуються при аналізі повної прибутковості.

До адміністративних витрат можуть належати:

зарплата адміністрації;
офіс;
бухгалтерія;
юридичні послуги;
управлінські витрати;
зв’язок;
офісна техніка;
управлінський персонал.

Для управлінського аналізу компанія може рахувати:

виробничу собівартість;
повну собівартість;
маржинальний прибуток;
операційний прибуток.

Це різні показники, і їх не варто плутати.

Виробнича і повна собівартість

Виробнича собівартість включає витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом.

Повна собівартість може включати також адміністративні, збутові, логістичні та інші витрати.

Приклад:

Виробнича собівартість виробу:

матеріали — 500 грн;
зарплата — 200 грн;
виробничі накладні — 100 грн.

Разом — 800 грн.

Додатково:

доставка — 50 грн;
комісія маркетплейсу — 70 грн;
реклама — 30 грн;
адміністративні витрати — 50 грн.

Повна собівартість — 1 000 грн.

Якщо виріб продається за 1 100 грн, то на рівні виробництва прибуток виглядає 300 грн, а на рівні повної собівартості — тільки 100 грн.

Важливо. Виріб може бути прибутковим на рівні цеху, але майже нічого не заробляти після доставки, реклами, комісій і адміністративних витрат.

Планова собівартість

Планова собівартість — це попередньо розрахована вартість продукції на основі норм, специфікацій, планових цін і планових витрат.

Планова собівартість потрібна для:

ціноутворення;
планування прибутку;
бюджетування;
оцінки замовлень;
розрахунку планової маржі;
порівняння з фактом;
контролю відхилень.

Приклад:

За специфікацією на один виріб потрібно:

матеріал А — 2 кг по 100 грн = 200 грн;
комплектуючий Б — 3 шт по 50 грн = 150 грн;
зарплата — 100 грн;
накладні витрати — 80 грн.

Планова собівартість:

200 + 150 + 100 + 80 = 530 грн

Якщо ціна продажу 800 грн, планова маржа:

800 - 530 = 270 грн

Фактична собівартість

Фактична собівартість — це реальна собівартість, яка склалася після виконання виробництва.

Вона може відрізнятися від планової через:

зміну закупівельних цін;
перевитрату матеріалів;
брак;
заміну комплектуючих;
зміну зарплатних витрат;
простої;
додаткові операції;
зміну накладних витрат;
неправильні норми;
помилки списання;
зміну курсу валюти.

Приклад:

Планова собівартість — 530 грн.

Фактична:

матеріали — 230 грн;
комплектуючі — 160 грн;
зарплата — 120 грн;
накладні — 90 грн.

Фактична собівартість:

230 + 160 + 120 + 90 = 600 грн

Відхилення:

600 - 530 = 70 грн

Потрібно зрозуміти, чому фактична собівартість вища.

План-фактний аналіз собівартості

План-фактний аналіз показує, наскільки фактична собівартість відрізняється від планової.

Він допомагає знайти:

перевитрати матеріалів;
зміну цін;
проблеми з нормами;
брак;
неефективні операції;
перевитрати часу;
неправильний розподіл накладних витрат;
проблеми з постачальниками;
помилки обліку.

Стаття	План	Факт	Відхилення
Матеріали	200	230	+30
Комплектуючі	150	160	+10
Зарплата	100	120	+20
Накладні витрати	80	90	+10
Разом	530	600	+70

Управлінська користь. Відхилення саме по собі не проблема. Проблема — коли компанія не знає, чому воно виникло.

Специфікації виробів і собівартість

Специфікація виробу є основою розрахунку планової собівартості.

Вона показує:

які матеріали потрібні;
скільки їх потрібно;
які комплектуючі входять до складу;
які напівфабрикати використовуються;
які є втрати;
які заміни дозволені;
які норми витрат діють.

Якщо специфікація неправильна, собівартість теж буде неправильною.

Приклад:

У специфікації вказано 2 кг матеріалу, але фактично виробництво завжди використовує 2,5 кг.

Планова собівартість буде занижена.

Якщо компанія встановлює ціну на основі такої планової собівартості, вона може втрачати гроші на кожному виробі.

Норми витрат

Норма витрат — це кількість матеріалу, потрібна для виробництва одиниці продукції.

Формула:

Потреба = Норма витрат × Кількість продукції

Приклад:

Норма матеріалу — 3 кг на виріб.

Потрібно виготовити 100 виробів.

Потреба:

3 × 100 = 300 кг

Якщо матеріал коштує 50 грн за кг, планова матеріальна собівартість:

300 × 50 = 15 000 грн

Норми повинні регулярно перевірятися. Якщо технологія змінилася, а норма залишилась стара, собівартість буде неточною.

Втрати, відходи і брак

У виробництві частина матеріалів може втрачатися.

Втрати можуть бути нормальними або понаднормовими.

Нормальні втрати — це технологічно очікувані втрати.

Наприклад:

обрізки при розкрої;
усушка;
випаровування;
технологічні відходи;
залишки після налаштування обладнання.

Понаднормові втрати — це втрати, які перевищують норму.

Наприклад:

помилки працівників;
брак;
неправильне налаштування обладнання;
погані матеріали;
порушення технології.

Приклад:

Норма втрат — 3%.

Фактичні втрати — 8%.

Різниця 5% потребує аналізу.

Це може бути проблема технології, персоналу, обладнання або постачальника.

Гумор із виробництва. Якщо брак називати “особливостями технологічного процесу”, собівартість від цього не стане нижчою. Просто звіт буде звучати спокійніше.

Методи розрахунку собівартості

У різних компаніях можуть використовуватися різні методи розрахунку собівартості.

Найпоширеніші:

позамовний метод;
попередільний метод;
нормативний метод;
фактичний метод;
стандарт-костинг;
директ-костинг;
розподіл за базами;
середньозважена собівартість;
FIFO для запасів.

Кожен метод має свою логіку і підходить для різних типів виробництва.

Позамовний метод

Позамовний метод використовується, коли собівартість рахується по конкретному виробничому замовленню.

Підходить для:

індивідуального виробництва;
проєктного виробництва;
виробів під замовлення клієнта;
ремонту;
сервісу;
невеликих партій;
унікальних виробів.

Приклад:

Клієнт замовив металеву конструкцію.

Під це створено виробниче замовлення.

На нього списуються матеріали, зарплата, послуги підрядників і накладні витрати.

Після завершення можна побачити фактичну собівартість саме цього замовлення.

Попередільний метод

Попередільний метод використовується у виробництві, де продукція проходить кілька стадій або переділів.

Підходить для:

харчового виробництва;
хімічного виробництва;
металургії;
текстильної промисловості;
переробки сировини;
масового виробництва.

Приклад:

Виробництво проходить етапи:

підготовка сировини;
обробка;
змішування;
фасування;
пакування.

На кожному етапі формується частина собівартості.

Нормативний метод

Нормативний метод базується на встановлених нормах витрат.

Спочатку визначається нормативна собівартість.

Потім фактичні витрати порівнюються з нормою.

Цей метод корисний, коли компанія хоче контролювати відхилення.

Наприклад:

Норма матеріалу — 10 кг.

Факт — 11 кг.

Відхилення — 1 кг.

Система показує перевитрату.

Далі потрібно розбиратися, чому вона виникла.

Стандарт-костинг

Стандарт-костинг — це метод, при якому використовується стандартна собівартість, а відхилення від неї аналізуються окремо.

Підходить для компаній, які мають стабільне виробництво і хочуть чітко бачити відхилення.

Перевага — простіше планування і контроль.

Недолік — стандарти потрібно регулярно оновлювати.

Якщо стандартна собівартість живе своїм життям, а виробництво своїм, метод швидко перетворюється на декоративний.

Директ-костинг

Директ-костинг враховує змінні витрати і використовується для аналізу маржинального прибутку.

Змінні витрати — це витрати, які змінюються залежно від обсягу виробництва.

Наприклад:

матеріали;
комплектуючі;
відрядна зарплата;
енергія, прямо пов’язана з виробництвом.

Постійні витрати аналізуються окремо.

Директ-костинг корисний для управлінських рішень, наприклад:

приймати чи не приймати замовлення;
який мінімальний обсяг потрібен для беззбитковості;
яка маржа по виробах;
які продукти краще просувати.

Розподіл накладних витрат

Накладні витрати потрібно розподіляти між продукцією.

Бази розподілу можуть бути різні:

прямі матеріальні витрати;
пряма зарплата;
виробничі години;
машино-години;
кількість продукції;
площа;
вага;
обсяг;
планова собівартість;
виручка;
інша база.

Приклад:

Накладні витрати цеху за місяць — 100 000 грн.

Вироблено 1 000 одиниць продукції.

Якщо розподіляти рівномірно:

100 000 / 1 000 = 100 грн на одиницю

Але якщо вироби різні за складністю, рівномірний розподіл може бути неправильним.

Тоді краще розподіляти за виробничими годинами або машино-годинами.

Машино-години

Машино-години — це час роботи обладнання.

Якщо різні вироби використовують обладнання по-різному, машино-години можуть бути хорошою базою розподілу.

Приклад:

Накладні витрати обладнання — 60 000 грн.

За місяць обладнання відпрацювало 300 годин.

Вартість однієї машино-години:

60 000 / 300 = 200 грн

Виріб А потребує 1 машино-годину.

Виріб Б потребує 3 машино-години.

Тоді на виріб А розподіляється 200 грн, на виріб Б — 600 грн.

Це справедливіше, ніж однакова сума на кожен виріб.

Людино-години

Людино-години — це час роботи працівників.

Вони корисні, якщо продукція відрізняється за трудомісткістю.

Приклад:

Виріб А виготовляється 30 хвилин.

Виріб Б — 2 години.

Якщо зарплату розподіляти просто по кількості виробів, собівартість буде викривлена.

Виріб Б потребує більше праці, тому повинен отримати більшу частку витрат.

Собівартість і ціноутворення

Собівартість є основою ціноутворення.

Компанія повинна розуміти мінімальну ціну, нижче якої продаж стає збитковим.

Проста формула:

Ціна = Собівартість + Маржа

Приклад:

Собівартість виробу — 800 грн.

Бажана маржа — 25%.

Ціна:

800 + 25% = 1 000 грн

Але в реальному бізнесі ціна залежить також від:

ринку;
конкурентів;
попиту;
цінності для клієнта;
умов оплати;
доставки;
обсягу замовлення;
знижок;
комісій;
стратегічних цілей.

Собівартість не завжди диктує ціну, але вона показує нижню межу здорового продажу.

Маржа і рентабельність

Маржа — це різниця між ціною продажу і собівартістю.

Маржа = Ціна продажу - Собівартість

Рентабельність показує прибутковість у відсотках.

Наприклад:

Ціна продажу — 1 000 грн.

Собівартість — 700 грн.

Маржа — 300 грн.

Рентабельність за собівартістю:

300 / 700 × 100% = 42,86%

Рентабельність продажу:

300 / 1 000 × 100% = 30%

Важливо не плутати ці показники. Інакше нарада з фінансами може стати пізнавальною, але напруженою.

Собівартість і складський облік

Собівартість тісно пов’язана зі складом.

На собівартість впливає:

закупівельна ціна матеріалів;
партії;
метод оцінки запасів;
списання матеріалів;
повернення;
переміщення;
інвентаризація;
надлишки;
нестачі;
брак;
списання.

Якщо складський облік неправильний, собівартість теж буде неправильною.

Наприклад:

Матеріали фактично використані, але не списані.

Собівартість буде занижена.

Або матеріали списані двічі.

Собівартість буде завищена.

Методи оцінки запасів

Для розрахунку собівартості матеріалів важливо, як оцінюються запаси.

Можуть використовуватися різні методи:

середньозважена собівартість;
FIFO;
ідентифікована собівартість партії;
нормативна вартість;
інші методи відповідно до облікової політики.

Середньозважена собівартість

Середньозважена собівартість розраховує середню вартість одиниці запасу.

Приклад:

Було закуплено:

100 кг по 50 грн = 5 000 грн;
100 кг по 60 грн = 6 000 грн.

Разом:

кількість — 200 кг;
сума — 11 000 грн.

Середня ціна:

11 000 / 200 = 55 грн за кг

Якщо у виробництво списати 50 кг, вартість списання:

50 × 55 = 2 750 грн

FIFO

FIFO означає, що першими списуються ті запаси, які надійшли першими.

Приклад:

На складі є:

партія 1 — 100 кг по 50 грн;
партія 2 — 100 кг по 60 грн.

Списуємо 120 кг.

За FIFO:

100 кг по 50 грн = 5 000 грн;
20 кг по 60 грн = 1 200 грн.

Разом:

6 200 грн

FIFO корисний для товарів із партіями, строками придатності або логікою “першим прийшло — першим використано”.

Собівартість і виробниче замовлення

Виробниче замовлення збирає витрати на конкретну партію або виріб.

У ньому можуть накопичуватися:

матеріали;
комплектуючі;
напівфабрикати;
зарплата;
операції;
послуги;
накладні витрати;
брак;
відходи;
повернення матеріалів.

Після завершення виробничого замовлення ERP може розрахувати фактичну собівартість.

Приклад:

Виробниче замовлення на 100 виробів:

матеріали — 50 000 грн;
комплектуючі — 20 000 грн;
зарплата — 15 000 грн;
накладні — 10 000 грн.

Разом:

95 000 грн

Собівартість одиниці:

95 000 / 100 = 950 грн

Незавершене виробництво

Незавершене виробництво — це продукція, яка ще не завершена, але вже має накопичені витрати.

Наприклад:

Матеріали вже списані.

Частина операцій виконана.

Але готова продукція ще не оприбуткована.

Такі витрати не можна одразу списувати на готову продукцію, якщо вона ще не виготовлена.

ERP повинна вміти показувати незавершене виробництво.

Це важливо для:

балансу;
фінансової звітності;
планування;
контролю виробництва;
розрахунку собівартості.

Брак у собівартості

Брак може суттєво впливати на собівартість.

Брак може бути:

виправний;
невиправний;
внутрішній;
зовнішній;
з вини виробництва;
з вини постачальника;
технологічно допустимий;
понаднормовий.

Приклад:

Вироблено 100 одиниць.

10 одиниць забраковано.

Якщо витрати були на 100 одиниць, але придатних лише 90, собівартість придатної одиниці зростає.

Було витрачено 90 000 грн.

Якщо всі 100 придатні:

90 000 / 100 = 900 грн

Якщо придатні тільки 90:

90 000 / 90 = 1 000 грн

Брак не зникає. Він просто переходить у собівартість або витрати. І робить це без зайвих емоцій.

Повернення матеріалів із виробництва

Не всі матеріали, видані у виробництво, можуть бути використані.

Частина може повернутися на склад.

Наприклад:

У виробництво видано 100 кг матеріалу.

Фактично використано 92 кг.

Повернено 8 кг.

ERP повинна правильно відобразити повернення, щоб собівартість включала тільки фактично використані матеріали.

Якщо повернення не оформити, собівартість буде завищена.

Собівартість послуг

Собівартість може рахуватися не тільки для продукції, а й для послуг.

Для послуг витратами можуть бути:

зарплата виконавців;
години роботи;
матеріали;
транспорт;
підрядники;
обладнання;
амортизація;
зв’язок;
інструменти;
накладні витрати.

Приклад:

Сервісна компанія виконала ремонт.

Витрати:

робота інженера — 3 години × 500 грн = 1 500 грн;
запчастини — 2 000 грн;
транспорт — 300 грн;
накладні витрати — 200 грн.

Собівартість послуги:

1 500 + 2 000 + 300 + 200 = 4 000 грн

Якщо клієнту виставили рахунок на 4 500 грн, маржа лише 500 грн.

Собівартість комплектів

Для комплектів собівартість формується з компонентів.

Приклад:

Комплект складається з:

товар А — 300 грн;
товар Б — 200 грн;
товар В — 100 грн;
упаковка — 50 грн.

Собівартість комплекту:

300 + 200 + 100 + 50 = 650 грн

Якщо комплект продається за 800 грн, маржа:

800 - 650 = 150 грн

ERP може автоматизувати комплектацію і розрахунок собівартості комплектів.

Собівартість у багатопередільному виробництві

У багатопередільному виробництві собівартість формується поступово.

Наприклад:

Етап 1 — виготовлення заготовки.

Етап 2 — обробка.

Етап 3 — фарбування.

Етап 4 — складання.

Етап 5 — пакування.

На кожному етапі додаються витрати.

Після кожного переділу може формуватися проміжна собівартість.

Це важливо для складних виробництв, де продукція проходить кілька стадій.

Собівартість і MRP

MRP допомагає планувати потребу в матеріалах на основі виробничих планів і специфікацій.

MRP не рахує собівартість сам по собі, але сильно впливає на неї через правильне планування матеріалів.

Якщо MRP працює добре:

матеріали закуповуються вчасно;
менше термінових закупівель;
менше простоїв;
менше надлишкових запасів;
менше дорогих аварійних поставок;
точніше планування виробництва.

Усе це впливає на собівартість.

Термінова закупівля “бо забули” часто дорожча, ніж планова закупівля. Бізнес любить планування. Постачальники — терміновість. Особливо в ціні.

Собівартість і ціни постачальників

Ціни постачальників прямо впливають на собівартість.

Якщо матеріали дорожчають, собівартість зростає.

ERP повинна допомагати бачити:

історію закупівельних цін;
зміну цін постачальників;
вплив на планову собівартість;
вплив на маржу;
альтернативних постачальників;
потребу в перегляді цін продажу.

Приклад:

Собівартість виробу була 700 грн.

Після подорожчання матеріалів стала 780 грн.

Ціна продажу залишилась 1 000 грн.

Маржа зменшилась з 300 грн до 220 грн.

Якщо компанія цього не бачить, вона може повільно втрачати прибутковість, хоча продажі виглядають стабільно.

Собівартість і валюта

Якщо матеріали або комплектуючі купуються у валюті, собівартість залежить від курсу.

Потрібно враховувати:

валюту договору;
дату замовлення;
дату оплати;
дату поставки;
курс;
курсові різниці;
митні платежі;
доставку;
імпортні витрати.

Приклад:

Компонент коштує 10 доларів.

При курсі 40 грн це 400 грн.

При курсі 42 грн це вже 420 грн.

Якщо компонентів 1 000 шт, різниця:

20 × 1 000 = 20 000 грн

Валютні зміни можуть суттєво впливати на собівартість.

Собівартість і доставка

Доставка матеріалів або готової продукції може входити або не входити в собівартість залежно від методології.

Для закупівель доставка може збільшувати вартість матеріалів.

Приклад:

Матеріал куплено за 100 000 грн.

Доставка — 10 000 грн.

Реальна вартість матеріалу:

110 000 грн

Якщо доставку не розподілити на матеріал, собівартість продукції буде занижена.

Для продажів доставка може аналізуватися окремо як витрати на збут.

Імпортна собівартість

Для імпортних матеріалів або товарів собівартість може включати багато додаткових витрат:

ціна постачальника;
міжнародна доставка;
страхування;
митні платежі;
брокерські послуги;
сертифікація;
банківські комісії;
внутрішня доставка;
зберігання;
розвантаження.

Приклад:

Товар куплено за 10 000 доларів.

Додаткові витрати:

доставка — 1 000 доларів;
мито — 500 доларів;
брокер — 300 доларів;
внутрішня логістика — 200 доларів.

Реальна імпортна собівартість — 12 000 доларів.

Якщо рахувати тільки ціну постачальника, прибуток буде красивим, але нечесним.

Собівартість і інвентаризація

Інвентаризація впливає на собівартість через коректність залишків.

Якщо фактичні залишки не збігаються з обліком, собівартість може бути неправильною.

Наприклад:

Матеріали фактично були використані, але в обліку вони залишаються на складі.

Собівартість продукції занижена.

Або навпаки: матеріали списали, але фактично вони залишились.

Собівартість завищена.

Інвентаризація допомагає привести облік до реальності.

Собівартість і фінансова звітність

Собівартість впливає на фінансову звітність.

Вона пов’язана з:

оцінкою запасів;
оцінкою готової продукції;
собівартістю реалізації;
валовим прибутком;
фінансовим результатом;
балансом;
звітом про фінансові результати.

Якщо собівартість неправильна, фінансова звітність теж буде неправильною.

Наприклад:

Собівартість реалізованої продукції занижена.

Прибуток завищений.

Керівник думає, що бізнес заробив більше.

А потім дивується, чому грошей немає.

Типові помилки в розрахунку собівартості

Найпоширеніші помилки:

не враховуються накладні витрати;
не враховується амортизація;
не враховується зарплата;
не враховуються втрати;
не враховується брак;
специфікації застарілі;
норми витрат неправильні;
матеріали списуються не за фактом;
складські залишки неточні;
неправильно розподіляються накладні витрати;
не враховується доставка;
не враховуються імпортні витрати;
не враховуються курсові різниці;
немає план-фактного аналізу;
собівартість рахується вручну в Excel;
немає зв’язку між виробництвом, складом і фінансами.

Небезпечна фраза. “Ми приблизно знаємо собівартість” — це нормально для розмови на кухні. Для виробничого бізнесу це вже зона фінансового ризику.

Excel у розрахунку собівартості

Excel часто використовують для розрахунку собівартості.

На старті це може бути зручно.

Але з ростом виробництва виникають проблеми:

різні версії файлів;
ручне копіювання даних;
помилки у формулах;
немає зв’язку зі складом;
немає автоматичного списання;
складно врахувати партії;
складно рахувати фактичну собівартість;
складно розподіляти накладні витрати;
немає історії змін;
немає контролю доступу;
складно аналізувати відхилення.

Типовий симптом:

Собівартість_нова_остаточна_після_правок_фінальна_версія_6.xlsx

Якщо такий файл існує, це не завжди катастрофа. Але це дуже гучний натяк, що ERP уже потрібна.

Автоматизація собівартості в ERP

ERP допомагає автоматизувати розрахунок собівартості.

Для цього система повинна об’єднувати:

специфікації виробів;
виробничі замовлення;
складські залишки;
закупівельні ціни;
списання матеріалів;
напівфабрикати;
зарплату;
операції;
накладні витрати;
брак;
повернення матеріалів;
оприбуткування готової продукції;
фінансовий облік;
управлінську аналітику.

У правильно налаштованій ERP собівартість не збирається вручну після виробництва. Вона формується в процесі роботи системи.

Як K2 ERP допомагає з собівартістю продукції

K2 ERP може використовуватися для автоматизації виробничого обліку і розрахунку собівартості продукції.

Система може охоплювати:

довідник номенклатури;
матеріали;
комплектуючі;
напівфабрикати;
готову продукцію;
специфікації виробів;
виробничі замовлення;
норми витрат;
фактичне списання;
складські залишки;
закупівельні ціни;
заявки на закупівлю;
MRP;
зарплату;
виробничі операції;
накладні витрати;
брак;
відходи;
оприбуткування продукції;
планову собівартість;
фактичну собівартість;
план-фактний аналіз;
аналітику прибутковості.

Для малого виробництва це може бути простий розрахунок матеріальної собівартості на основі специфікацій.

Для середнього бізнесу — виробничі замовлення, списання матеріалів, закупівлі, склад, зарплата і накладні витрати.

Для великого виробництва — багаторівневі специфікації, напівфабрикати, MRP, партії, серії, маршрути, план-факт, розподіл витрат, управлінська звітність і глибока аналітика.

Приклад процесу розрахунку в K2 ERP

Приклад процесу:

технолог створює специфікацію виробу;
ERP розраховує планову матеріальну собівартість;
виробництво створює виробниче замовлення;
система перевіряє залишки матеріалів;
якщо матеріалів не вистачає, формується заявка на закупівлю;
склад видає матеріали у виробництво;
матеріали списуються за нормою або фактом;
працівники або система фіксують виконані операції;
накопичуються прямі витрати;
накладні витрати розподіляються за правилами;
готова продукція оприбутковується;
ERP розраховує фактичну собівартість;
керівник бачить відхилення від плану.

Це дозволяє не гадати, скільки коштує продукція, а бачити розрахунок у системі.

Що потрібно описати перед автоматизацією собівартості

Перед автоматизацією собівартості потрібно відповісти на питання:

які види продукції виробляє компанія;
чи є специфікації;
чи є напівфабрикати;
чи є багаторівневе виробництво;
які матеріали використовуються;
які одиниці виміру;
як списуються матеріали;
чи потрібне списання за фактом;
як враховуються втрати;
як враховується брак;
як рахується зарплата;
які є виробничі операції;
які накладні витрати включаються;
за якою базою вони розподіляються;
чи потрібна планова собівартість;
чи потрібна фактична собівартість;
які звіти потрібні керівнику;
як часто закривається виробничий період.

Чим краще описана методологія, тим точнішим буде результат.

Ролі в розрахунку собівартості

У розрахунку собівартості беруть участь різні ролі.

Роль	Що робить
Технолог	Описує специфікації, норми витрат, втрати, заміни і технологічні особливості.
Виробництво	Виконує замовлення, фіксує фактичні витрати, операції, брак і випуск продукції.
Склад	Видає матеріали, приймає готову продукцію, контролює залишки і партії.
Закупівлі	Забезпечують матеріали і комплектуючі, які впливають на собівартість.
Бухгалтерія	Контролює облік витрат, документи, закриття періоду і фінансове відображення.
Фінансовий відділ	Аналізує собівартість, маржу, відхилення, прибутковість і управлінську звітність.
Керівник	Приймає рішення щодо цін, асортименту, оптимізації виробництва і розвитку.

Коротко

Питання	Відповідь
Що таке собівартість продукції?	Це сукупність витрат, які компанія несе для виготовлення продукції, виконання робіт або надання послуг.
Навіщо рахувати собівартість?	Щоб визначати ціну, контролювати прибутковість, бачити маржу, аналізувати перевитрати і приймати управлінські рішення.
Що входить до собівартості?	Матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, зарплата, енергія, амортизація, накладні витрати, брак, відходи та інші виробничі витрати.
Що таке планова собівартість?	Це попередній розрахунок собівартості на основі специфікацій, норм, планових цін і витрат.
Що таке фактична собівартість?	Це реальна собівартість, яка сформувалася після виробництва з урахуванням фактичних витрат.
Чим прямі витрати відрізняються від непрямих?	Прямі можна прямо віднести на виріб, непрямі потрібно розподіляти між виробами або замовленнями.
Як специфікація впливає на собівартість?	Специфікація визначає матеріали, комплектуючі, норми витрат і втрати, які входять у планову собівартість.
Що таке план-фактний аналіз?	Це порівняння планової і фактичної собівартості для пошуку відхилень і причин перевитрат.
Чому важливий складський облік?	Бо неправильні залишки і списання матеріалів призводять до неправильної собівартості.
Чи можна рахувати собівартість в Excel?	Можна на старті, але з ростом виробництва Excel створює ризики помилок, різних версій і відсутності зв’язку зі складом та виробництвом.
Як ERP допомагає?	ERP об’єднує специфікації, склад, закупівлі, виробничі замовлення, списання, зарплату, накладні витрати і автоматизує розрахунок собівартості.
Як K2 ERP може допомогти?	K2 ERP може автоматизувати планову і фактичну собівартість, специфікації, виробничі замовлення, списання матеріалів, MRP, накладні витрати і план-фактний аналіз.

Висновок

Собівартість продукції — це один із головних показників виробничого бізнесу.

Вона показує, скільки компанії реально коштує виготовити продукцію, які витрати входять у виробництво, де виникають відхилення і чи є прибуток після продажу.

Без правильного розрахунку собівартості компанія не може нормально керувати цінами, маржею, виробництвом, закупівлями і прибутковістю.

Собівартість залежить від багатьох факторів:

специфікацій виробів;
норм витрат;
закупівельних цін;
складського обліку;
виробничих замовлень;
зарплати;
накладних витрат;
браку;
відходів;
амортизації;
методів розподілу витрат;
якості даних.

K2 ERP може допомогти зробити розрахунок собівартості частиною єдиної системи управління виробництвом: від специфікації до виробничого замовлення, від закупівлі матеріалів до списання, від планової собівартості до фактичної, від відхилень до управлінських рішень.

Собівартість — це не просто цифра в звіті.

Це фінансова правда про виробництво.

І чим раніше компанія починає рахувати її правильно, тим менше шансів, що прибуток виявиться красивою ілюзією, а виробництво — дуже зайнятим, але не дуже вигідним процесом. `