Пропозиції щодо реформ

Пропозиції до круглого столу щодо конкурентоздатності, дерегуляції та цифровізації — це набір практичних кроків для посилення українського бізнес-клімату, цифрової незалежності та економічної свободи.

Головне. Українська конкурентоздатність починається з простих правил: менше чиновника, менше податкового тиску, менше дозволів, менше ручного контролю, більше свободи бізнесу, відкритих даних, цифрового суверенітету та персональної відповідальності посадовців.

Ключова ідея. Держава має перейти від моделі держави-контролера до моделі держави-сервісу. Бізнес має бути не підозрюваним за замовчуванням, а двигуном економіки, виробництва, експорту й технологічного розвитку.

Цифровий суверенітет. Україна не може бути конкурентоздатною, якщо державні сервіси, бізнес, критична інфраструктура та облік залишаються залежними від ворожого або похідного від ворожого програмного забезпечення.

Вступ

Україні потрібна не косметична дерегуляція, а перезапуск правил гри для бізнесу.

Конкурентоздатність — це не лише податкові ставки чи окремі програми підтримки. Це вся система, у якій працює підприємець:

як швидко він може почати бізнес;
скільки часу витрачає на звітність;
скільки разів контактує з чиновником;
чи може імпортувати обладнання;
чи має доступ до відкритих даних;
чи захищені його права;
чи не блокує його податкова;
чи не створює держава штучні монополії;
чи працює країна на власних цифрових платформах, а не на ворожих технологічних екосистемах.

Український бізнес має отримати просте середовище: менше податків, менше чиновника, менше дозволів, менше карального контролю, більше автоматизації, відкритих даних, відповідальності посадовців і свободи для виробництва.

Логіка дуже проста:

Держава має служити громадянину й бізнесу, а не володіти ними.

Коротка формула пропозицій

   цифровий суверенітет
   + заборона ворожого ПЗ
   + видимість українських продуктів
   + прості податки
   + ліквідація податкового терору
   + скорочення держапарату
   + відкриті кордони для економіки
   + відкриті реєстри
   + персональна відповідальність посадовців
   + демонополізація
   + публічні KPI
   = конкурентоздатна Україна

Головний принцип

Бізнес має перемагати якістю, швидкістю, технологіями й ціною, а не доступом до чиновника, корупційною рентою або інформаційним домінуванням чужих екосистем.

Україна не може побудувати конкурентну економіку, якщо:

чиновник вирішує;
бізнес виправдовується;
податкова карає;
митниця працює як годівниця;
реєстри закриті;
держоргани не мають KPI;
посадовці не несуть персональної відповідальності;
українські продукти невидимі у власному інформаційному просторі;
ворожі або постворожі цифрові екосистеми продовжують домінувати через гроші, інерцію й залежність.

Нова модель має бути іншою:

громадянин — джерело влади;
бізнес — двигун економіки;
держава — сервіс;
податки — прості;
реєстри — відкриті й захищені;
цифрові сервіси — на українських або союзницьких технологіях;
посадовець — персонально відповідальний;
суспільство — постійний контролер.

Головні тези

№	Напрям	Головна теза
1	Цифровий суверенітет	Заборонити ворожі та похідні програмні продукти, їхню підтримку, продаж, впровадження та інтеграцію з українськими державними й критичними сервісами.
2	Прості податки	Складну податкову систему потрібно замінити простою, зрозумілою та автоматизованою моделлю.
3	Ліквідація податкового терору	Бізнес не має бути підозрюваним за замовчуванням.
4	Скорочення держапарату	Кожен орган має довести користь для громадянина, економіки й оборони. Не довів — ліквідація.
5	Відкриття кордонів для економіки	Кордони мають бути воротами для виробництва, науки, технологій і експорту, а не джерелом поборів.
6	Відкриті реєстри	Реєстри мають бути під громадським контролем, із цифровим слідом кожної зміни.
7	Персональна відповідальність	Кожне рішення посадовця має мати автора, строк, підставу, результат і відповідального.
8	Демонополізація	Ринки мають відкриватися для конкуренції, а не працювати за правилами, написаними під окремі групи.
9	Антикорупція результату	Антикорупція має вимірюватися вироками, конфіскаціями, повернутими коштами й зруйнованими схемами.
10	Публічний контроль	Реформи мають виконуватися через відкриті KPI, дедлайни й публічне табло відповідальності.

1. Цифровий суверенітет: заборона ворожого ПЗ і видимість українських альтернатив

Перше — це цифровий суверенітет. Україна не може бути конкурентоздатною, якщо бізнес, держава, комунальні підприємства, критична інфраструктура та державні інтеграції продовжують працювати на ворожому або похідному від ворожого програмному забезпеченні.

Моя пропозиція:

Заборонити використання, впровадження, підтримку, продаж і інтеграцію в Україні таких продуктів, як 1С, BAS, конфігурації 1С/BAS, Парус, Афіна, UA-Бюджет та інші похідні, перефарбовані або сумісні рішення, які зберігають технологічну, архітектурну чи екосистемну залежність від ворожого ПЗ.

Окремо потрібно заборонити:

інтеграцію такого ПЗ з українськими державними сервісами;
інтеграцію з податковими системами;
інтеграцію з банками;
інтеграцію з митницею;
інтеграцію з Prozorro;
інтеграцію з Дією;
інтеграцію з казначейством;
інтеграцію з державними реєстрами;
інтеграцію з системами електронного документообігу;
інтеграцію з критичними державними та комерційними сервісами.

Але заборона має йти разом із переходом.

Потрібні:

відкритий реєстр українських програмних продуктів;
типові маршрути міграції з 1С/BAS/Парус/Афіна на українські рішення;
відкриті API державних сервісів для українських ERP, бухгалтерських, кадрових, CRM, документообігових і виробничих систем;
програми підтримки переходу малого й середнього бізнесу на українське або союзницьке ПЗ;
державні та публічні каталоги українських альтернатив ворожому ПЗ.

Окрема проблема — інформаційна видимість українських продуктів.

Сьогодні українські програмні продукти часто зʼявляються в медіа тільки з позначкою «Реклама», тоді як ворожі або постворожі екосистеми роками формують домінування через фінансовий ресурс, партнерські мережі, приховані публікації, огляди, рейтинги й експертні коментарі.

Тому потрібне правило:

Якщо ЗМІ пише про ринок програмного забезпечення, українські альтернативи мають бути видимими. Якщо існують українські продукти відповідної категорії — вони мають бути згадані, порівняні або включені в огляд.

Це не цензура і не вимога хвалити українське.

Це вимога справедливого доступу українських продуктів до власного інформаційного простору.

Український продукт має бути видимим у власній країні. І це питання не тільки бізнесу, а й національної безпеки, цифрової незалежності та чесної конкуренції.

2. Радикально спростити податкову систему

Складна податкова система — це механізм влади над бізнесом. Якщо правила складні, підприємець завжди винен, а чиновник завжди сильніший.

Стара модель побудована на складності:

багато податків;
багато зборів;
багато винятків;
багато перевірок;
багато контактів із чиновником;
багато штрафів;
багато страху;
багато корупції.

Потрібна інша логіка:

Податкова система має бути настільки простою, щоб підприємець міг її зрозуміти без армії бухгалтерів і юристів.

Пропозиція для круглого столу:

провести публічне моделювання простої податкової системи;
розглянути модель 2% від транзакції та 5% при виплаті зарплати;
скоротити кількість податків, зборів, винятків і спеціальних режимів;
скасувати дрібні збори, які створюють більше корупції, ніж доходів;
зробити податкове адміністрування автоматичним;
заборонити створювати нову звітність без скасування старої.

Стара логіка	Нова логіка
Багато податків	Проста модель 2% / 5% або інша максимально проста модель
Багато винятків	Єдині правила
Багато перевірок	Автоматичне адміністрування
Бізнес як підозрюваний	Бізнес як двигун країни
Чиновник контролює	Система рахує прозоро
Корупційний контакт	Мінімум людського втручання

3. Ліквідувати податковий терор і каральну логіку держави

Бізнес не має бути підозрюваним за замовчуванням.

Якщо податок простий, не потрібна армія контролерів.

Якщо адміністрування автоматизоване, не потрібен постійний контакт із чиновником.

Якщо правила однакові, не потрібні ручні “тлумачення” на місцях.

Пропозиція:

ліквідувати стару каральну логіку податкової;
автоматизувати адміністрування;
прибрати ручне трактування правил на місцях;
скоротити кількість перевірок;
заборонити дублюючі вимоги до бізнесу;
запровадити принцип: якщо держава вже має дані — вона не має права вимагати їх повторно.

Цифровізація має не створювати нові електронні барʼєри, а прибирати контакт підприємця з чиновником.

4. Скоротити держапарат і ліквідувати дублюючі органи

Україна не може дозволити собі роздуту систему органів, які дублюють одне одного, створюють барʼєри, не мають вимірюваного результату й витрачають ресурси, потрібні для оборони та розвитку.

Кожен державний орган має пройти перевірку:

чи потрібна ця функція?
чи не дублюється вона?
чи можна її автоматизувати?
чи можна її передати на місця?
чи є реальний результат?
хто відповідає за провал?

Кожен державний орган має довести: яку користь він дає громадянину, економіці й обороні. Не довів — ліквідація.

Пропозиція:

провести аудит усіх органів і функцій;
ліквідувати дублюючі органи;
ліквідувати органи без KPI;
автоматизувати функції, які не потребують ручного рішення;
передати на місця те, що може ефективно працювати ближче до громадян і бізнесу;
залишити державі тільки функціональне ядро: оборона, правосуддя, базова безпека, реєстри, базові сервіси, міжнародна субʼєктність і критична інфраструктура.

Держава має схуднути, щоб економіка могла рости.

5. Відкрити кордони для економіки, виробництва й технологій

Україні потрібні обладнання, комплектуючі, технології, лабораторії, верстати, енергетичні рішення, оборонні компоненти, промислові лінії та наукове обладнання.

Кордони мають бути воротами для розвитку, а не стіною для виробника.

Потрібно, щоб в Україні було легко:

завезти обладнання;
запустити виробництво;
відкрити лабораторію;
експортувати продукцію;
імпортувати технології;
масштабувати бізнес;
створювати робочі місця.

Пропозиція:

спростити митні процедури для обладнання, комплектуючих і технологій;
оцифрувати кордон і митницю;
мінімізувати контакт бізнесу з митником;
запровадити пріоритет для імпорту обладнання для виробництва, науки, енергетики й оборони;
прибрати зайву сертифікацію там, де товар уже відповідає стандартам ЄС або союзників;
припинити практику, коли митниця працює як годівниця, а не як сервіс для економіки.

Щоб Україна стала виробничою країною, потрібно зробити простим завезення обладнання, запуск виробництва, імпорт технологій і експорт продукції.

6. Відкрити реєстри та забезпечити контроль над державними даними

Реєстри — це власність, земля, надра, бізнес, дозволи, бюджети, судові рішення, активи, борги, права й ресурси. Хто контролює реєстри — той контролює державу.

Закриті реєстри породжують корупцію.

Відкриті й захищені реєстри створюють довіру, інвестиції та контроль суспільства.

Пропозиція:

провести аудит доступів до ключових реєстрів;
забезпечити цифровий слід кожної зміни в реєстрі;
відкрити суспільно важливі дані про землю, надра, державні активи, дозволи, ліцензії, концесії та кінцевих вигодоодержувачів;
захистити персональні та критичні дані, але не прикривати корупцію “безпекою”;
надати бізнесу стабільні API до державних даних;
заборонити монополію посередників на доступ до відкритих даних.

Кожна зміна в реєстрі має залишати цифровий слід: хто змінив, коли змінив, на якій підставі й хто відповідає.

7. Запровадити персональну відповідальність посадовців

Стара система тримається на безвідповідальності: “це колективне рішення”, “ми не встигли”, “не наша компетенція”, “потрібно ще обговорити”. Так більше не має працювати.

Потрібен принцип:

Підписав — відповідаєш. Зірвав — відповідаєш. Не виконав — ідеш.

Пропозиція:

кожне рішення посадовця має мати автора;
кожне рішення має мати дату, підпис і правову підставу;
кожне рішення має мати строк виконання;
кожне рішення має мати очікуваний результат;
кожне блокування бізнесу має мати конкретного відповідального;
кожна відмова має містити правову підставу;
кожне прострочення має тягнути наслідки;
кожне втручання в реєстр має залишати цифровий слід.

Посадовець має відповідати так само конкретно, як підприємець відповідає грошима, часом і репутацією.

8. Демонополізувати ринки та прибрати політичні привілеї

Економіка не може бути вільною, якщо ринки контролюють групи, які купують політичний вплив і пишуть правила під себе.

Потрібно розірвати звʼязок:

   гроші
   → влада
   → правила під себе
   → монополія
   → придушення конкуренції

Пропозиція:

відкрити ринки й прибрати політичні привілеї;
заборонити “ручні” правила під окремі групи;
забезпечити прозорість державних рішень, фінансів і реєстрів;
зробити державні закупівлі відкритими для малого й середнього бізнесу;
не допускати монополії в цифрових інтеграціях із державою;
дати бізнесу можливість перемагати якістю й ціною, а не доступом до чиновника.

Конкуренція — це коли виграє кращий продукт, а не той, хто ближче до влади.

9. Антикорупція має давати результат, а не створювати нові структури

Антикорупція не має бути декорацією або ще одним бюджетним споживачем.

Антикорупційні органи потрібно оцінювати не за назвами, бюджетами й пресконференціями, а за результатом.

Результат — це:

вироки;
конфіскації;
повернуті кошти;
зруйновані схеми;
персональна відповідальність;
зменшення корупційного тиску на бізнес і громадян.

Пропозиція:

оцінювати антикорупційні органи за реальним результатом;
прибрати дублювання між структурами;
зосередити ресурси на поверненні коштів і руйнуванні схем;
зменшити корупційний тиск на бізнес;
не створювати нові органи без ліквідації неефективних старих.

Антикорупція має вимірюватися не кількістю органів, а кількістю зруйнованих схем і повернутих ресурсів.

10. Запровадити публічний контроль виконання реформ через KPI

Будь-яка програма реформ без контролю швидко перетворюється на черговий файл на сайті влади.

Потрібна модель публічного контролю виконання реформ.

Пропозиція:

створити публічне табло виконання реформ;
показувати, які податки й збори скасовано;
показувати, які органи ліквідовано або обʼєднано;
показувати, які реєстри відкрито;
показувати, які державні функції автоматизовано;
показувати, хто виконав рішення в строк, а хто зірвав;
публічно фіксувати відповідальних за саботаж або невиконання.

Реформа без дедлайну, KPI і відповідального — це не реформа, а декларація.

Коротко для виступу

Я пропоную дивитися на конкурентоздатність України як на зміну правил гри для бізнесу. Нам потрібна держава-сервіс, а не держава-контролер.

Перше: цифровий суверенітет. Потрібно заборонити 1С, BAS, конфігурації 1С/BAS, Парус, Афіна, UA-Бюджет та інші похідні або перефарбовані рішення, а також заборонити їхню інтеграцію з українськими державними сервісами, банками, податковою, митницею, Prozorro, Дією, казначейством і реєстрами. Паралельно потрібно створити відкритий реєстр українського ПЗ, маршрути міграції та правило для ЗМІ: якщо вони пишуть про ринок програмного забезпечення, українські альтернативи мають бути видимими, а не лише з позначкою “Реклама”.

Друге: податки мають бути простими. Потрібно публічно змоделювати просту систему на кшталт 2% від транзакції та 5% при виплаті зарплати, із максимальним скасуванням складних податків, зборів, винятків і звітності.

Третє: треба ліквідувати податковий терор. Бізнес не має бути підозрюваним за замовчуванням. Якщо держава вже має дані — вона не має права вимагати їх повторно.

Четверте: скорочення держапарату. Кожен орган має довести користь для громадянина, економіки й оборони. Не довів — ліквідація. Дублюючі органи й органи без KPI мають зникнути.

Пʼяте: відкрити кордони для економіки. Обладнання, комплектуючі, технології, лабораторії, верстати, енергетичні рішення й оборонні компоненти мають заходити в Україну швидко, прозоро й без митної годівниці.

Шосте: відкрити реєстри й забезпечити цифровий слід. Земля, надра, державні активи, дозволи, ліцензії, концесії та кінцеві вигодоодержувачі мають бути під громадським контролем.

Сьоме: персональна відповідальність посадовців. Кожне рішення має мати автора, строк, правову підставу, очікуваний результат і відповідального. Підписав — відповідаєш. Зірвав — відповідаєш. Не виконав — ідеш.

Восьме: демонополізація. Бізнес має перемагати якістю й ціною, а не доступом до чиновника. Потрібно розірвати звʼязок “гроші — влада — правила під себе”.

Девʼяте: антикорупція має давати результат — вироки, конфіскації, повернуті кошти, зруйновані схеми, менший тиск на бізнес.

Десяте: усе це має контролюватися через публічні KPI. Бо реформа без дедлайну, відповідального і контролю — це не реформа, а імітація.

Висновок

Україні потрібна конкурентоздатність не на папері, а в реальному житті підприємця.

Це означає:

просту податкову систему;
мінімум чиновницького втручання;
захист від податкового терору;
відкриті кордони для обладнання й технологій;
відкриті реєстри;
відповідальність посадовців;
демонополізацію;
публічний контроль реформ;
заборону ворожого ПЗ;
видимість українських продуктів у власній країні.

Конкурентоздатність України починається з простого принципу: держава не повинна заважати тим, хто створює цінність, і не повинна тримати країну на ворожих цифрових платформах.

Нам потрібна не косметична цифровізація старої бюрократії, а швидкий перезапуск: без ворожого ПЗ, без податкового терору, без зайвих дозволів, з відкритими API, персональною відповідальністю чиновників і максимальною свободою для українського бізнесу.

Див. також

Зовнішні посилання